Те, що Ігор Коломойський після щасливого повернення в Україну з кількарічного вигнання не поспішає з’являтись на публіці — зовсім не значить, що екс-губернатор Дніпропетровської області займається виключно лікуванням старих ран та утамовуванням ностальгічної спраги по рідному повітрю. Навпроти, Ігор Валерійович веде доволі активний спосіб життя. І хоч «щастя» спостерігати за його спритністю має обмежене коло осіб, наслідки діяльності колишнього емігранта відчуваються вже у найвіддаленіших куточках нашої Батьківщини.

Коломойський впевнено інтегрується і у політичні процеси, хоча й сповідує принцип непомітності: мовляв, най мене ніхто не бачить, але всі мають знати, що вирішую тут я.

Depo.ua досліджує успіхи експансії олігарха в українську політику та економіку.

Закошмарити Порошенка

Ігор Валерійович Коломойський відверто зізнавався ще задовго до другого туру президентських виборів, що він вболіває не стільки за перемогу Зеленського, скільки за поразку Порошенка. Наразі ж він має всі підстави насолоджуватись своїм тріумфом, «наздоганяючи» колишнього голову держави. Ми вже повідомляли, що прізвище Порошенка фігурує у 12 кримінальних провадженнях, які веде Державне бюро розслідувань. І більшість з них ініційовано юристом Андрієм Портновим, який має взаємну симпатію з Коломойським.

Останього по-людськи цілком можна зрозуміти у прагненні виставити екс-голові держави рахунок: і за «Приватбанк», і за втрачені бізнеси, і за недоотримані прибутки, і, звісно, за завдану моральну шкоду. Сам Коломойський, звісно, не строчить заяви в ДБР, як це робить Портнов, але очевидно, що олігарх з Дніпра активно вболіває аби його кривдник якнайшвидше опинився на лаві підсудних. Тож зовсім не важко уявити, з яким задоволенням колишній власник «Приватбанку» у своєму нинішньому офісі в центрі Києва торжествуюче потирає руки, коли переглядає телетрансляції з-під ДБР коли Порошенко принижується на допитах у слідчих.

Але моральне задоволення для Ігоря Валерійовича не скасовує необхідності дбати і про більш земні речі.

Фракція Коломойського

У навколополітичних колах говорять, що після свого обрання президентом Зеленський виголосив декларацію щодо власника 1+1: мовляв, дам йому те, що він хоче, але нехай не влізає у мої справи. Те, що хоче, Коломойський, звісно, візьме. А от щодо невтручання — тут щось гарантувати важко. Бо виявляється, що думка Коломойського не є останьою при вирішенні найважливіших питань. Як от, наприклад, його ветування кандидатури Рашкована на посаду в уряді і обмеження впливу Данилюка.

Плюс не треба забувати, що на Коломойського можуть орієнтуватись пару десятків депутатів Ради, які мають увійти у фракцію Слуги народу. А раптом не увійдуть? Або почнуть «мутити воду»? Як це вже робить строптивий мажоритарник Дубинський зі схваленням з боку його шефа по «плюсам» Ткаченка? Важко уявити, що діяч штибу Коломойського не скористається можливістю «ненав’язливо роздати поради» стосовно найважливіших питань порядку денного: чи брати у коаліцію Вакарчука? чи краще Тимошенко? кого призначати прем’єром? а кого ставити на Нафтогаз?

Солярка від Коломойського

Відомо, що гроші є найліпшим фундаментом для будь-якої діяльності. Тож найперше, чим зайнявся олігарх після свого повернення — поверненням втраченого за час вимушеної еміграції і нагулюванням нового «жирку».

Від’їзд Коломойського з України після звільнення з посади губернатора Дніпропетровщини мав наслідком втрату більшості тем, на яких заробляв він і його оточення: тендери, поставки, банківські операції… Все це перетягнули на себе люди, наближені до кривдника Ігоря Валерійовича — 5-го президента України Петра Порошенка.

Так було з темою постачання палива найбільшим споживачам в Українї — державній «Укрзалізниці» та Міністерству оборони. Тендери цих, як і інших більш-менш помітних покупців, перетікли до так званої групи «Трейд коммодіті», яку у медіа стійко асоційювали з соратником Порошенка Олександром Грановським. Прибутки останьої на посередництві зросли, а прибутки Коломойського, відповідно, впали.

Масштаби втрат справді грандіозні: лише «Укрзалізниця» та Міністерство оборони вдвох забезпечили, за даними «Економічної правди», групі нових посередників 15,8 млрд гривень тендерних здобутків.

Сьогодні ж відбувається зворотній процес: компанії, які входять до обойми олігарха, починають відбивати від «годівниці» попередників і перенаправляти потоки закупівель у свої канали. Тим часом у попередників почали виникати проблеми з фіскальними органами, які почали влаштовувати обшуки, арешти і інші процесуальні дії відповідного характеру.

Паралельно відтискати з ринку нафтопродуктів почали і ще одного великого гравця — Wexler, що належить бізнесмену Петру Белзу. Wexler закуповує пальне у компанії Proton Energy ізраїльського бізнесмена Нісана Мойсеєва. А того, у свою чергу, бачили у компанії Віктора Медведчука, чиї родинні інтереси також торкаються пального.

По інтересах Wexler вдарила постанова Кабміну,  якою з 1 серпня було запроваджено спеціальне мито в розмірі 3,75% на імпорт ДТ з Росії трубопровідним транспортом — саме звідти надходила солярка, якою торгували ці підприємці. Результатом стало те, що вже через тиждень Wexler Group заявила про зупинку поставок трубопровідним транспортом.

Спецтариф на світло

Група «Приват», яку усоблює Ігор Коломойський, у списку свої українських активів має кілька промислових підприємств, які активно використовують у виробництві електричну енергію. Йдеться, зокрема, про Нікопольський і Запорізький заводи феросплавів, де вартість електрики сильно впливає на прибутковість цих заводів.

Тож планом Коломойського було забезпечити якомога дешевшу енергію. Але поки його не було, на ринку умови диктували інші олігархи — зацікавлені у якнайдорожчому продажі енергії. Йдучи на зустріч побажанням «трудящихся» Кабмін запровадив схему, за якою вартість кіловата для промисловості зростала — тоді як населення продовжувало отримувати е/е по «соціальним» тарифам. Якщо спростити, то фактично Коломойський та інші промисловці мали б спонсорувати населення на енергетиків. При цьому постачальники енергії, а там проглядаються інтереси Ріната Ахметова, залишалися в шоколаді — вони б стабільно отримували бажану ціну.

Але такий розклад бізнесмена-репатріанта не влаштовував. І Окружний адміністративний суд Києва, який до того уславився, зокрема, й поверенням «Приватбанку» Коломойському, просто зупинив рішення про новий тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ «Укренерго» для підприємств «Привату». Наразі відомо, що блокування тарифу компанії лише за липень призвело до дефіциту фінансування її витрат у розмірі 2,4 млрд грн.

Нафта і газ

Має свої економічні інтереси Ігор Коломойський і у нафтогазовидобувній сфері, де намагається також реалізувати свої амбіції як Рінат Ахметов, так і представники міжнародного енергетичного бізнесу.

Компанія з групи ДТЕК, що входить до ахметівської СКМ, виграла конкурс на розробку Зіньківської нафтогазової площі на Полтавщині. А компанія УНБ (Укрнафтобуріння), яку відносять до орбіти Коломойського цей конкурс, відповідно, програла. Але згадуваний вже Окружний адмінсуд Києва зупинив рішення конкурсної комісії і у УНБ є всі шанси відіграти ситуацію.

Також урядом було скасовано конкурс на розробку грандіозного нафтогазового родовища на шельфі Чорного моря відомого як «Дельфін». Переможцем у тому конкурсі стала фірма Trident Black Sea екс-депутата Держдуми, а нині громадянина України, Іллі Пономарьова. Той факт, що голова президентського Офісу Андрій Богдан активно цікавився цим конкурсом і закликав уряд не поспішати з його проведенням, також є побіжним свідченням, що група Коломойського має плани на морський шельф, хоч їхня УНБ і поки що не має досвіду буріння морського дна.

***

Звісно, інтереси Коломойського не обмежуються лише згаданими напрямками — було б глупо і недалекоглядно недооцінювати всеохопність планів вихідця з Дніпра, що став громадянином світу. Тож вже зовсім скоро матимемо нагоду розповідати про нові звершення нашого героя на ниві порівняно чесного вилучення коштів у їхніх власників.